Сталкер

“…Сталкер ризикує життям, але робить корисну справу
– змушує людей пройнятись зоною, зрозуміти,
чим вона живе…”

З газет

Преамбула

Значні площі відчужених територій, які вже біля чверті століття знаходяться в ізоляції від спустошливої людської діяльності, перетворились на унікальний, та багато в чому привабливий світ.   Чорнобильська зона відчуження постійно перетворюється на один з найцікавіших природних комплексів України та поступово стає визначним туристичним об’єктом у нашій країні. Інтерес громадськості до відчужених територій посилюється наявністю великою кількістю якісних ресурсів про Чорнобиль в Інтернеті та появою успішних комп’ютерних ігор з добре візуалізованою сюжетною лінією та гармонійно поєднаному придуманому світі зі світом реальної зони відчуження. Підвищенню інтересу у пересічного громадянина до чорнобильської зони сприяє й спрощення контрольно-пропускного режиму чорнобильської зони.
Разом зі зростанням чорнобильської тематики в українському інформаційному просторі та переходом теми «чорнобильський апокаліпсис» в категорію маскульту – збільшується цікавість до зони відчуження у людей, які бажають усамітнитись та намагаються знайти куточок для тимчасового усамітнення. Деякі з них, маючи досвід пішохідних подорожей, находять втіху в проникненні на територію Чорнобильської зони відчуження.
Ще однією причиною проникнення в зону відчуження є бажання молодих людей відчути себе справжніми дослідниками – «сталкерами» та побігати по зоні радіаційного ураження не на моніторі персонального комп’ютера, а на живо.
Саме шквал відгуків про проникнення в чорнобильську зону відчуження, яким став насичений Інтернет-простір, звернув увагу на таке модерне явище, як сталкери.
Стало цікаво проаналізувати звіти опубліковані в Інтернеті, а також поспілкуватись з авторами звітів.

Зазначимо що, в більшості, пропозиції спілкування зі сталкерами залишились без уваги, але деякі «дослідники» відгукнулись та дозволили розширити знання ситуації.

Головний чорнобильський сталкер

Дивно, але автор епіграфу є полковником міліції, який тривалий час займався охороною чорнобильської зони відчуження. Олександр Наумов колишній співробітник зони відчуження, якого журналісти називають «сталкером», є частим героєм публікацій в ЗМІ про Чорнобиль та зону відчуження. Хоча пану Наумову й не подобається цей вираз, але його розповіді про зону відчуження є живими, колоритними та насиченими унікальним фактажем про події давно минулих днів – утворення зони відчуження.
Цікаво, що Олександр Наумов має свій, багато в чому, унікальний, погляд на форму та зміст відвідин чорнобильської зони відчуження. Наприклад, в одному з інтерв’ю він засуджував практику заробляння грошей на організації візитів в зону.

Сталкер – сучасне значення слова

Термін сталкер застосували радянські письменники-фантасти брати Стругацькі в повісті «Пикник на обочине». Це була кримінальна професія: «Так у нас в Хармонте называют отчаянных парней, которые на свой страх и риск проникают в Зону и тащат оттуда все, что им удается найти». Проникнення мало досить прагматичний характер – поцупити в зоні артефакт («хабар») та збути його за гроші. Щоправда, така діяльність мала значний вплив на сталкера – кожен похід в зону це пригода, коли кожна дія є вибором між життям та смертю, а сама зона це місце де інтуїція важніше ніж розум.
Завдячуючи однойменному фільму Тарковського поняття «сталкер» зазнало значної популяризації та наповнилось новим змістом. Сталкер вже не є суто прагматиком, а стає частиною Зони. Він починає розуміти зону – «у нього побачення з Зоною» каже Професор, коли Сталкер йде щоб усамітнитись. І всі проблеми, які має Сталкер вирішуються не завдяки грошам, а завдяки перебуванню на цій території, де інша людина не прожила б і п’яти хвилин, де є маса чудес, які знаходяться за межами досвіду людини. Похід в зону – це випробування себе та пошук внутрішніх цінностей. Зазначимо, що все це було в 1972 та 1979 роках відповідно.
Зараз образ сталкера вийшов за межі художнього жанру. Людина завжди намагалось створити певний образ людини, яка є розвідником / провідником / контактером – тим хто знайомий з іншим, паралельним світом. До таких образів варто віднести Харон, шаманів та ін. Проблема в тому, що «невідоме» в 20-му столітті сильно зменшилось – географічних білих п’ятен вже не залишилось, предмети нематеріального плану капітулювали перед наукою – тому й провідники стали не потрібні. Але, забувши про традиційну міфологію, сучасна індустріальна цивілізація почала створювати власну міфологію. Перший та головний міфічний образ – кінець світу. Кінець світу який наступає внаслідок тотальної війни планетарного масштабу з застосування зброї масового ураження. Підручники з громадянської оборони досить колоритно змальовують цю реальність – описують зони ураження та зони забруднення (радіоактивного, хімічного або біологічного). Руїни та ландшафти де немає місця ні людям, ні всьому живому. З’явились межі та розвідники цих територій. Для цих, «нових», територій й потрібні люди здатні перебувати в надзвичайних умовах.
Такий провідник індустріальної ери в масовій свідомості став зватись сталкером.

Сталкеры чорнобильської зони

Спочатку потрібно зазначити, що існує декілька істотних відмін між людьми що проникають в зону відчуження. Спостерігається досить чітка відмінність чорнобильських сталкерів на дві умовні групи – дві категорії. Відмінність в людях цих категорій значна. Це видно як по якості підготовлених та опублікованих в Інтернет звітів про подорожі, сленгу, який застосовують відвідувачі зони, фото та ін.

Одну групу можна назвати як – ігромани, іншу – ідейні сталкери.

Перші – молоді люди, які отримали базові знання про чорнобильську зону з комп’ютерної гри, а потім з Інтернету. Саме ігроманія та бажання поліпшити чуттєве сприйняття ігрових сюжетів є причиною бажання проникнення на територію чорнобильської зони відчуження. Як правило, середній вік сталкерів цієї категорії складає біля двадцяти років, але не старше 22-24 років. В більшості ці люди здійснюють одне-два проникнення на територію зони відчуження. Затим їхні амбіції заспокоюються.

Більшість ігроманів навіть не перетинають межі чорнобильської зони відчуження. Їм достатньо краєвидів кинутих будівель зони обов’язкового відселення (район Народичів, Полісського та Вільчі). Отримані внаслідок таких сталкерських походеньок фото та відео мають не менш апокаліптичний вид, ніж фото зроблені в межах десятикілометрової зони суворого режиму.

Фактично ці території не мають охоронного периметру, а організувати їх відвідини відносно просто, але все ж є ризик бути затриманими. Так в 2008 році на цих територіях було затримано чотири сталкера – ігромана. Затриманих судили.
На початку 2009 року також було затримано одного сталкера.
Друга категорія – ідейні. Досить унікальна група сталкерського братства. Представники цієї категорії проникають в тридцяти кілометрову зону та заходять в межі десятикілометрової зони посиленого радіаційного контролю. Ідейні здійснюють тривалі проникнення, які тривають, за звичай, декілька днів, а в деяких випадках тривають біля тижня.

Зрозуміло, що проникнення в глиб зони відчуження вимагає навичок одноосібного пішохідного походу та, звичайно, певної фізичної підготовки. Прожити, навіть декілька днів, в абсолютно автономному режимі не так просто, як здається на перший погляд. Наприклад, для дводобового походу необхідно тільки питної більше 4-х літрів, не кажучи про харчі та інше…
Крім того, перебування в зоні відчуження в статусі «нелегала» повинно викликати певний моральний дискомфорт. Постійно, протягом декількох днів, перебувати в таких морально некомфортних умовах зможе не кожен.
Що ж штовхає «ідейних» на такі вчинки, які цілі їх відвідин в зону відчуження? Найбільш зрозуміло, ємко та виразно з цього питання висловився в своєму листі один сталкер.

«…Важко передати ті почуття, які наповнюють мене під час відвідин зони, і інколи я задумуюсь на тим, що це діагноз . Сподіваюсь не істотний. Просто це одне з найунікальніших місць нашої планети, велика територія, с якої миттєво виїхали люди. Відвідувати усі ці села та міста дуже цікаво, але з іншого боку все виглядає зловісно пустим… Але головне – я там відчуваю себе живим. Там я людина, яка залежить лише від самого себе, можливо це і є головною причиною такої популярності серед тих, хто ходить туди нелегально, поодинці або невеликими групами. Я не знаю напевно які цілі переслідують інші (ті хто спалює будинки, руйнує меблі в нетронутих квартирах. . . моє правило №1 – нічого не міняти в зоні, ніякого сміття та сувенірів на пам’ять…»

Фото Чорнобильської зони та міста Прип’ять – “Зона очима сталкера“.

(Автор фото – Летучий Мыш)

Ще однією відмінністю ідейних сталкерів від «ігроманів» є їх чисельність. Звичайно, важко знайти точні, достовірні дані, але за експертною оцінкою, чисельність ідейних сталкерів не перевищую двох десятків. Чисельність «ігроманів» на порядок перевищує чисельність «ідейних».

Варто згадати й про третю группу людей, які відвідують зону відчуження, людях, які безмежно далекі від комп’ютерних ігор та душевних страждань людей урбаністичної епохи. Людях, для яких проникнення в зону відчуження є звичайним, буденним ділом в їх повсякденному житті. Це населення селищ та сіл, які знаходяться безпосередня біля відчуження територій. Важко уявити, щоб в наш жебрацький час, коли державою практично здійснюється геноцид села, а сільське населення бідує, люди б не використовували кинуті населенні пункти ЧЗВ, як джерело дармового будівельного матеріалу, металу та інших речей, які можуть дати хоч якийсь прибуток.

Аборигени – сталкери нами не аналізувались, хоча потрібно сказати, що їх життя потребує всебічної громадської уваги.

Екіпіровка сталкера

Проникнення в зону відчуження вимагає певного обладнання та, як для будь яких мандрівок, наявності спеціальної екіпіровки. Існує різниця, на нашу думку, в оснащені різних груп сталкерів. Ігромани, в більшості, використовують в більшості одежу для походів у ліс, а інколи звичайну спортивну одежу. Засобів польової дозиметрії в більшості не використовують. Хоча, потрібно зазначити, ігромани беруть з собою в подорожі протигази (для куражу), щоб зробити ефектне фото на фоні якогось знака радіаційної безпеки чи напівзруйнованої будівлі.

На відміну від ігроманів, ідейні сталкери добре знають куди йдуть. Вони непогано підготовлені теоретично та мають практичні навики з радіаційної безпеки. Всі опитані сталкери використовують дозиметри (часто беруть з собою навіть по декілька приладів) та засоби захисту органів дихання. Досить поширеним є застосування газових та спиртових горілок для приготування їжі.

Сам раціон харчування виглядає досить збалансованим.

Цікава деталь – ідейні сталкери не залишають за собою сміття. Консервні банки, обгортки та інше сміття.
При груповому проникненні на територію чорнобильської зони сталкери застосовують рації.
Ідейні сталкери в обов’язковому порядку мають аптечку. Надаємо невеликий перелік вмісту аптечки ідейного сталкера: еластичний бинт (на випадок вивихів та розтягнень м’язів), стерильний бинт, перекис водню, йод, знеболюючі засоби.

Маршрути проникнення сталкерів в чорнобильську зону відчуження

Сталкери вкрай мало розповідають про місця проникнення в зону відчуження. Складається враження, що кожен з «ігроманів» вважає, що його маршрут є унікальним. Ідейні сталкери тримають інформацію про «дірки» в секреті також, але це викликано все більшим інтересом до зони відчуження серед ігроманів. Про «дірки» в охоронному периметрі міста Прип’ять сталкери мовчать також. Разом з цим, не важко здогадатись про маршрути руху сталкерів за фото, які вони у великій кількості викладають в Інтернеті. Ми не будемо публікувати детальні карти руху сталкерів різних категорій зоною відчуження. Наведемо тільки схематичне зображення зон проникнення сталкерів, які створені за результатами аналізу фото звітів та репортажів сталкерів в Інтернет. Нижче представлено декілька схематичних карт, які створені сталкерами ігроманами. Публікуються з дозволу авторів карти.

Сталкер – як засіб захисту чорнобильської зони

Заочне знайомство зі сталкерами, яке відбулось, як при аналізі репортажів, так і при спілкуванні електронною поштою, наводить на декілька суперечливих думок. Перша думка, яка лежить «на поверхні» проблеми – це необхідність в посиленні заходів з охорони зони відчуження, посилення контролю та ін. З великою вірогідністю можна зараз сказати, що такий підхід навряд чи вирішить цю проблему. Сталкери з досвідом вже мають зв’язки з місцевими (аборигенами – сталкерами) та будуть знати всі тонкощі патрулювання периметру чорнобильської зони відчуження. Посилення контролю буде мати тільки тимчасовий ефект.
Друга думка (припущення) – необхідно створити умови для залучення сталкерів до робіт з охорони та догляду за територією чорнобильської зони відчуження. Легалізація. Дане припущення має певні вади, але за добре продуманої програми залучення активних людей можна було б підключити (на громадських засадах) до роботи лісової служби та інших важливих та цікавих робіт на території зони відчуження.
Важливо, на нашу думку, є те що такі заходи дали б змогу молодим людям взяти участь в науковому та виробничому процесі підприємств чорнобильської зони відчуження. Така робота мала б не тільки потужну просвітницьку, але й виховну роль для молоді.
Погодьтесь, сьогодні ці питання надзвичайно важливі для нашого, вкрай занедбаного та деградуючого, суспільства.

Рекомендації Сталкерам

Автори цього матеріалу не є прихильниками нелегальних проникнень в зону відчуження. Такі дії є незаконними та небезпечними для сталкерів. Для потенційних сталкерів, які розмірковують над питанням про проникнення в зону відчуження ми підготували рейтинг небезпек, з якими може зіткнутись сталкер, за умов нелегальних відвідин чорнобильської зони. При складані рейтингу ми застосували власний досвід польових досліджень чорнобильської зони відчуження та досвід колег, а також інформацію про надзвичайні ситуації в зоні відчуження. Фактори небезпеки подані в порядку зниження вірогідності їх виникнення.

1. Дикі тварини. В чорнобильській зоні мешкає три види великих хижаків, які потенційно можуть напасти на людину – рись, вовк та ведмідь. Постійне перебування ведмедя в українській частині зони відчуження, ще не є доведеним, але це скоріше за все є наслідком відсутності відповідних досліджень на цих територіях. В білоруській частині зони відчуження цей вид хижака існує та успішно розвивається невеличка популяція ведмедя. Окрім загрози нападу, хижаки несуть небезпеку зараження людини на сказ. В цьому році шість людей були інфіковані сказом внаслідок нападу хворого вовка.   Потрібно зазначити й інші загрози. Це отруйні тварини – гадюка звичайна та шершні. Гадюка має широке розповсюдження по зоні відчуження та відносно багато чисельний вид. Вона полюбляє мешкати в зволожених біотопах боліт та зволожених лісах. Шершні будуть гнізда в замкнутому просторі – дуплах, кинутих будівлях та ін. Не потрібно зважати на малі розміри комахи – це досить небезпечна істота. В 2008 році від укусу шершня загинув робітник зони відчуження.
2. Джерела іонізуючого випромінювання. Поділ зони відчуження на 5-км, 10-км та 30-км за ступенем безпеки та дозових навантажень відображає узагальнену картину радіаційного стану цих територій. Але відвідувачі можуть отримати значні дози опромінення і на відносно «чистих» ділянках зони відчуження. Причиною цього може бути «забута» запчастина або фрагмент техніки, яка приймала участь в ліквідації наслідків руйнації реактору, або радіоактивно забруднене приміщення, яке колись (в 1986 році) застосовувалось для зберігання речей ліквідаторів, тощо.
3. Правоохоронні органи. Служба органів внутрішніх справ в зоні відчуження не закінчується контролем охоронного периметру та охороною об’єктів зони відчуження. Думки сталкера про те, що «обійшовши КПП» можна безпечно пересуватись чорнобильською зоною є хибними. Крім охорони КПП існують оперативні підрозділи, які спеціалізуються на відлові нелегальних відвідувачів зони відчуження. Для такої роботи – рейди чорнобильською зоною – залучають «немісцеві» підрозділи силового профілю (спецназ та групи швидкого реагування). Якщо сталкер, чи його сліди потрапить на очі комусь з місцевих або «на очі» правоохоронним органам – його обов’язково будуть шукати. Зона відчуження тільки на перший погляд здається «неживою». На справді більша частина зони відчуження знаходиться в інтенсивному обслуговуванні різними держпідприємствами. Потрапити персоналу зони в «око» доже легко – «свої» від «чижих» дуже відрізняються.
   Результат буде один – Іванківський районний суд через відділ МВС в Чорнобилі. Крім міліції на сталкера будуть «полювати» – прикордонні війська, лісова охорона, оперативні групі ВОХРу.
4. Нелегальні покидьки. В чорнобильській зоні такі також зустрічаються. Це мисливці за металом та будматеріалами, грибники, бракон’єри. Найбільш яскраво про цю групу людей сказав Арсен’єв: ” В тайге Уссурийского края надо всегда рассчитывать на возможность встречи с дикими зверями. Но самое неприятное – это встреча с человеком. Зверь спасается от человека бегством, если же он и бросается, то только тогда, когда его преследуют. В таких случаях и охотник и зверь – каждый знает, что надо делать. Другое дело человек. В тайге один бог свидетель, и потому обычай выработал особую сноровку. Человек, завидевший другого человека, прежде всего должен спрятаться и приготовить винтовку.” Ці люди можуть вас видати міліції або забрати ваше майно, зашкодити здоров’ю, життю…
5. «Ненаселёнка». Сама територія чорнобильської зони відчуження, без урахування фактору радіації, містить багато небезпеки. Найбільш типові – це різного роду штучні ями та заглиблення у ґрунті – колодязі, вигрібні ями, підвали та ін. За двадцять років все заросло так, що відразу небезпечне місце й не замітиш. Такое небезпечними є капкани, петлі та ін. – знаряддя лову браконьєрів. Болотиста місцевість є небезпечною завдяки наявності трясовин. Список небезпек на цьому не закінчується, їм можна переховувати ще довго – всі вони відомі досвідченому мандрівникові. За всіма перерахованими загрозами існує велика проблема – в разі нещастя вам нема звідки чекати медичної допомоги. Кваліфіковані лікарі знаходяться тільки в місті Чорнобиль та на Чорнобильській АЕС. Може статись так, що для вирішення вашої проблеми це буде дуже далеко…

P.S. Аварійний вихід.
Якщо наведені аргументи вас не переконали і ви збираєтесь відвідати чорнобильську зону намагайтесь добре опрацювати картографічні матеріали. Розробіть детальний маршрут й передбачте на ньому місця «аварійного виходу». Аварійний вихід – це місця де ви зможете вийти на контакт з персоналом чорнобильської зони відчуження та отримати допомогу в ситуації, коли уже буде не до конспірації. Місця аварійного виходу –

1. Центр зони відчуження – місто Чорнобиль, пгт. Поліське, ДСП ЧАЕС, Вільча;
2. Бази служб та підприємств з цілодобовим перебуванням персоналу – бази лісників (Паришів, Опачичі, Луб’янка), КПП (Лельов, Паришів, Прип’ять, Бенівка), ж/д станція «Янів».
3. Села с самоселами – Теремці, Ладижичі, Паришів, Іл’їнці, Діброва, Луб’янка, Опачичі, Куповате.
4. Пожежні пости лісників – вишки (Корогод та Черевач).

Джерела фото -
Летучий Мыш

http://forum.anastasia.ru/

http://brutal-maniac.livejournal.com/

http://photo.i.ua/user/129042/       Деякі відгуки на статтю з нашого форуму:
brutal_maniac
“Пока вы будете решать какие методы будут полезней люди будут лазить. И не вам решать, дорогие вы мои зажравшиеся втыкатели кому туда ходить. Я считаю что это в перую очередь индивидуальные проблемы каждого, кто ходит в зону. То что у вас есть бабло и связи не означает что все остальные – “юзвери”, что обязано башлять. Помимо наша любимая страна будет в довесок раздевать народ посредством экскурсий…”

Идейный Сталкер
“…Давно читаю Ваш сайт, но эта статья особенно тронула. Очень грамотно написано, до Вас такого никто еще не делал. Честно говоря, не ожидал, что предложение легализовать сталкеров поступит из “официальных” источников…”

Чекаємо на ваші відгуки.