Інженерна машина розгородження ІМР-2 в Чорнобилі

Технічні характеристики машини

   Універсальність такої спецтехніки, як Інженерна машина розгородження (Инженерная машина разграждения), дало змогу виконувати важливі роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС біля зруйнованого реактора в 1986 році.
Інженерна машина військових – ІМР-2, маючи такі технічні параметри, як висока прохідність, оснащення крановим та бульдозерним обладнанням, оснащення засобами протирадійного захисту була створена радянськими конструкторами для облаштування шляхів для просування військових колон по територіям, на яких було застосовано ядерну зброю.
Технічні характеристики ІМР-2 дозволяли прокладати шляхи, як у суцільних завалах лісу, так і облаштовувати шляхопроводи для військової техніки в завалах зруйнованих ядерним вибухом населених пунктів.
Для роботи в таких умовах спеціальна техніка має здатність працювати в несприятливих умовах оточуючого середовища радіаційне і хімічне зараження. ІМР навіть мав здатність рухатись під водою (на глибині до 5 метрів).
Ці властивості ІМРу були дуже корисні та затребувані в роботах на радіоактивно-забруднених територіях чорнобильської зони.
За станом на 1986 рік ІМР-2 був досить новою машиною. ІМР-2 був прийнятий на озброєння СРСР в 1980 році. Машину було розроблено на базі танка Т-72А. Спецмашину серійно виготовляли на ВО «Уралвагонзавод» в місті Нижній Тагіл.

Застосування ІМР у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

   ІМР найбільш інтенсивно використовувався при роботах безпосередньо біля зруйнованого енергоблоку. Рівні випромінювання, що існували в 1986 році (від 60 до 500 і більше Р/год), унеможливлювали використання звичайних будівельних і транспортних механізмів.
ІМР з’явилися біля реактора в перших числах травня 1986 року. За неперевіреною інформацією, всього в зоні відчуження працювало 12 ІМР-2.
Що б зрозуміти в яких несприятливих радіаційних умовах довелося працювати ліквідаторам і операторам інженерної машини розгородження, пропонуємо ознайомитись з картою потужності експозиційної дози біля зруйнованого реактору ЧАЕС в 1986 році.

Дані відображають радіаційні умови на початок та середину літа 1986 року.

Рівні потужності експозиційної дози (Р/год) на території Чорнобильської ЧАЕС на початковому етапі будівництва об’єкту “Укриття”. Значення виділені жовтим кольором – потужність експозиційної дози (ПЕД) на рівні 1 метру від землі за станом на 10 червня 1986 року. Цифри без виділення – ПЕД за станом на 22 липня 1986 року.
Одним з перших завдань, які були поставлені перед екіпажами ІМР, було розбір завалів зруйнованого 4-го блоку. Спецмашини використовувались і для накриття завалів реактору шаром ґрунту та щебеню. Таким чином вдалося суттєво знизити рівні випромінювання від завалів реактору та приступити до спорудження фундаментів майбутнього Саркофагу. За даними деяких літературних джерел, рівні потужності дози іонізуючого випромінювання на цих ділянках досягав 1000 Р/год.
Маючи унікальне обладнання, а бульдозерне обладнання ІМР-2 дозволяло працювати в двовідвальному, бульдозерному та грейдерному режимах (причому для налаштування обладнання спецмашини екіпажу не потрібно було залишати машину), машина використовувалася для цілей дезактивації забрудненої території. Саме цими машинами було знято та захоронено верхній шар ґрунту на прилеглих до ЧАЕС територій та біля 4-го блоку.
ІМР використовувався й у роботах по зведенню захисної оболонки над зруйнованим реактором. Так, при зведенні піонерних стін Саркофагу ІМР-2 завантажував контейнери з високоактивними відходами (рівні ПЕД від контейнерів досягали 300-1000 Р\год) в безпосередньо в стіну, яка потім заповнювалася бетоном.
ІМР-2 спецтехніка використовувалась і при будівництві сховища (могильника) «Підлісний», в якому захоронювали високоактивні радіоактивні відходи з ЧАЕС. ІМРи також використовувалися для завантаження контейнерів з відходами в це сховище.
Інженерну машину розгородження застосовували на особливо небезпечних ділянках з ліквідації та захоронення (консервації) загиблого від високих доз радіації лісу (так званий «Рудий ліс»). Роботи виконувалися у відповідності до Проекту ліквідації Рудого лісу. Документ було затверджено Урядовою Комісією у березні 1987 року.
У перші дні після аварії ІМР використовувався і для цілей радіаційної розвідки біля зруйнованого реактору.

Фотографії ІМР під час роботи в зоні відчуження та біля ЧАЕС

ІМР-2 в Чорнобильській зоні під час мінімізації наслідків аварії	ІМР-2 задіяний на роботах з ліквідації радіоактивно-забруднених конструкцій біля 4-го енергоблоку.	ІМР-2 на тлі зруйнованого 4-го блоку Чорнобильської АЕС 1986 рік
Машина разгородження під час робіт по створенню піонерної стіни майбутнього Саркофагу	ІМР на марші в зоні відчуження (транспортне положення робочого органу). Автор фото С. Кудінов.	Фото агентства РІА новини. ІМР знищує приватні садиби в зоні радіоактивного враження
Під час ліквідації Рудого лісу. ІМР був задіяний на найбільш небезпечних ділянках	ІМР в зоні відчуження в 1986 році. Автор фото С. Кудінов. На фото видно, що машина обладнана додатковими захисними екранами від радіації.	Транспортне положення робочого органу та крана інженерної спецмашини

Досвід експлуатації ІМР в Чорнобильській зоні відчуження

   Даний підрозділ підготовлено за матеріалами книги Ю. П. Костенко Танки (тактика, техніка, економіка), яка була видана у 1992 році (див. посилання). У книзі цілий розділ “Практичні питання застосування військових гусеничних і колісних машин в умовах радіаційного зараження” присвячена досвіду дій бронетанкової техніки в умовах радіоактивного зараження після аварії на ЧАЕС. Крім практики використання ІМР-2 у книзі аналізується застосування броньованих ремонтно-евакуаційних машин (БРЕМ), плаваючих транспортерів ПТС-2, а також колісної розвідувально-дозорної машини БРДМ-2РХ та бронетранспортерів БТР-70.
Варто відзначити, що ІМР проектувався з урахуванням того, що він буде пересуватися по території де всі джерела випромінювання будуть на землі. При ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС ситуація з джерелами випромінювання була дуже складною – в районі зруйнованого реактора (на руїнах блоку) джерелом іонізуючого випромінювання був не тільки ґрунт, але й фрагменти стін, даху, а при роботах по похованню «Рудого лісу» джерелами випромінювання були крони загиблих дерев.
У зв’язку з цим ІМР вимагав додаткового захисту від джерел іонізуючого випромінювання. Працюючи в полях де гамма-фон складав від 5 до 117 Р/год працював ІМР-2, який було обладнано додатковим захистом, що послаблював радіацію в 100-120 разів. В умовах де ПЕД становив 200-230 Р/год працювали ІМР були обладнані 500 – 1000-разовим захистом ослабленням радіації.

Дезактивація ІМР-2

   Практика застосування ІМР в зонах значного радіаційного забруднення показала, що ІМР є найбільш конструкційно-невдалою спецтехнікою для дезактивації. Зовні інженерна машина має багато місць, які важко дезактивувати та які швидко забруднюються радіоактивним пилом та брудом. ІМР неможливо було дезактивувати до допустимих рівнів.
Ефективність дезактивації ІМР від радіоактивного пилу при роботі в зоні, де фон сягав 360 Р/год, а рівні доз випромінювання всередині машини досягали 15 Р/год (!) була не дуже високою. Так, після проведення дезактивації, такі елементи ІМР, як повітряні фільтри мали фон близько 5 Рентген на годину, а двигун, над гусеничні полиці та гусениці мали фон 2-3 Р/год.
Великі проблеми були з очищенням повітря. Навіть після двох разового промивання потужність випромінювання становила більше 3,5 Р/год.
Варто відзначити проблеми очищення гусениць ІМР-2 від радіації. Виявилося, що на елементи траків налипає (впресовується) грунт та графіт, що приводить до збільшення випромінювання до 150 Р/год. Їх очищення виконували за допомогою спеціального лому довжиною 2 м. За допомогою лому вилучали радіоактивні шматки бруду з траків гусениць ІМРів. Потім, за допомогою звичайних носилок переносили до місця тимчасового зберігання.
У зв’язку з цим, роботи в зоні радіоактивного зараження ЧАЕС продемонстрували наявність суттєвих недоліків в конструкції техніки, яка була створена для роботи в зонах застосування ядерної зброї.

Екіпажі ІМР-2

   У Чорнобилі вперше з’явилися машини типу ІМР із збільшеним в 1000 разів рівнем захисту від радіації, обладнані телевізійними системами, маніпулятором з електрогідравлічним приводом та обладнані спеціальними системами очищення повітря. Екіпаж машини складався з командира-оператора та водія.
Обов’язки оператора інженерної машин виконував офіцер, обов’язки водія – сержант (спеціаліст другого року служби). Екіпажі проходили спеціальну підготовку та навчання на підприємствах. В умовах реальної аварійної ситуації на ЧАЕС для підготовки оператора та водія для роботи в новій машині йшло близько 10 діб.
При роботі біля ЧАЕС екіпажі ІМР отримували гранично допустимі дози опромінення за 12-15 робочих днів. Після цього екіпаж ІМРу замінювався новим.
Заміна екіпажу в ході робіт з ліквідації наслідків радіаційної аварії – явище небажане. Для того, щоб максимально ефективно використовувати екіпаж для роботи в зоні підвищеної радіації, необхідно його позбавити від участі в роботах з технічного обслуговування спецмашини машини. Ці роботи повинні виконувати група фахівців, яка володіє такими знаннями і навичками, які екіпаж не може придбати за час строкової служби.
На ЧАЕС у щоденному обслуговуванні машин і в усуненні відмов постійно брали участь представники промисловості.

Сучасний вигляд ІМР на місцях поховання техніки в зоні відчуження

   Працюючи в дуже несприятливих радіаційних умовах інженерні машини розгородження були надзвичайно забруднені. Подальше їх використання стало неможливим. Спецтехніка була переміщена до спеціальних могильників техніки, які були створені в зоні відчуження.

Залишки інженерної машини розгородження (ІМР-2) кинутої в місті Чорнобиль (фото 2008 року). (фото 2008 года).

Головний могильник техніки, яка брала участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Могильник знаходиться в південній частині зони відчуження, біля населеного пункту Россоха. На фото представлено види залишеної в могильнику спецтехніки, а також фото ІМРу, який залишений у місті Чорнобиль.

Ю. П. Костенко. Танки (тактика, техніка, економіка). -М.: НТЦ «Інформтехніка», 1992, 68 с.

У книзі розглянуто ряд питань, які пов’язані з експлуатацією бронетанкової техніки в бойовій обстановці та в умовах радіаційного зараження місцевості, з впливом на бойову ефективність танка психофізіологічних та фізичних можливостей екіпажу, виробництвом озброєння і економікою країни та вдосконаленням оцінок зразків. Книга призначена для інженерів і конструкторів, що створюють бронетанкову техніку, офіцерського складу Сухопутних військ, слухачів та курсантів військових навчальних закладів і для осіб, які цікавляться особливостями розвитку та застосування цього виду озброєння. © Науково-технічний центр «Інформтехніка», 1992

А. А. Дьяченко Досвід ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Частина I.. Москва. – 2004. http://www.iss.niiit.ru/book-7/index.htm
ІЕУП, м. Казань | Вести інституту. Квітень-травень 2006 http://www.ieml.ru/vesti/2006_04/11.phtml